| Меню сайту |
|
|
 |
| Всі блоги |
|
|
| Наше опитування |
|
|
|
 | |  |
| Головна » 2009 » Жовтень » 20 » "Україна в диму. Послання з резервації"
"Україна в диму. Послання з резервації" | 15:57 |
 Ще 5 жовтня злий поет Некрот отримав електронного листа з анотацією до нової книги Ігоря Павлюка й ілюстрацією до даної анотації.
Якщо хтось із відвідувачів моїх Сайтів-Близнюків не знає, хто такий Ігор Павлюк, - до Ваших послуг пошукова система Nigma на цьому ресурсі або будь-який інший пошуковик на Ваш смак.
А Олександр Некрот просто вирішив усе ж таки розмістити у своєму щоденнику, доступному з Головної сторінки україномовного близнюка Юейпса, згадувану анотацію з відповідним зображенням на додачу.
Річ у тім, що знайомий з Ігорем Павлюком особисто.
І цей вельми й вельми талановитий поет та прозаїк - далеко не найгірший серед моїх знайомих. Та ще й належить до найкращих творчих особистостей, яких я знаю - а знаю їх чималенько.
Отже...
У луганському видавництві "Книжковий світ" вийшла книга соціальної лірики Ігоря Павлюка "Україна в диму. Послання з резервації"
(Павлюк І З. Україна в диму. Послання з резервації: Соціальна лірика. – Луганськ: Книжковий світ, 2009. – 168 с.).
Передмова – Бориса Олійника, післямова академіка Миколи Малахути.
Нова книга поезій відомого українського письменника Ігоря Павлюка названа вельми по-сучасному – "Україна в диму".
Вона містить вірші під розділами "Даль надпочата", "Цвіт кореня", "Друге дихання", цикли "Провінція", "Провінція і колонія", "Село ХХІ. Ретромодерн", а також поеми "Смерть золотого міту", "Степ", "Літопис вітрів".
Серед віршів, поміщених у книзі:
* * *
Це листя золоте – як гроші на свічки.
А птахи – мов зриваються в запої…
Шукаємо Дніпра, шукаємо ріки –
Немов шприцом артерії тугої.
Смиренні бунтарі, сміємося з вітрів –
Серця аж видно, точені сльозою,
В якій, один за всіх, весь Всесвіт відгорів,
Хоч льодом захищався, хоч корою…
По річці біжимо.
Хтось "Видибай!" кричить.
Несе горілку з коренем калгану.
І тоне, як зоря, зупинений на мить,
Коли поганськи, але не погано.
Темніє в небесах.
Розхлюпані свічки…
Люблю цей чорнозем – та кровії ціною.
Шукаємо Дніпра,
Шукаємо Ріки –
Немов шприцом артерії нагої.
17 верес. 2002
|
|
Категорія: Щоденник Некрота |
Переглядів: 165 |
Додав: nekrot
| Рейтинг: 0.0/0 |
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі. [ Реєстрація | Вхід ] | |
 | |  |
|
| Форма входу |
|
|
|
| Календар |
|
|
| Пошук |
|
|
|
| Друзі сайту |
|
|
| Статистика |
Онлайн загалом: 1 Гостей: 1 Користувачів: 0 |
|
|
