|
Прийшло до мене сьогодні, товаришу Відвідувач, осяяння. Подумалося: треба ж щось зі своїм іміджем робити!
Ні, ну це ясно, що у мене вдача складна, суперечлива... Але так не можна - суперечливим залишатися. Потрібно собі певний образ створити в очах публіки.
Як Вам уже, сподіваюсь, відомо з учорашнього мого запису, о Той, Хто Читає Ці Рядки, я вирішив на своєму сайті бути справжнім. Це остаточне рішення? Ну так! Отже... які в мене справжнього є риси характеру, так би мовити, най-найсправжніші?
Всі, хто відвідував мої авторські сторінки на літературних інтернет-ресурсах загального користування, могли зауважити, що Олександр Некрот:
а) великий правдолюб;
б) дуже сміливий сатирик із чіткою громадянською позицією;
в) вірний послідовник певних літературних традицій і разом з тим яскравий новатор у віршованій сатирі та гуморі (це риса не людини, але письменника);
г) літератор, який завжди дослухається до думки авторитетів, але жодною мірою не залежний від цієї думки - той, хто звик мати власну точку зору;
ґ) толерантний до чужих суджень та оцінок своєї творчості;
д) дуже чемний і доброзичливий у спілкуванні;
е) щедрий на похвалу іншим авторам Літнету, але лише тоді, коли вони на це заслуговують, і не звиклий нікому лестити й ні перед ким плазувати.
Але головне в моїй творчій натурі - що? Як Ви гадаєте, мій Читачу?
ЗЛІСТЬ.
Авжеж, саме так! У своїй сатирі Некрот злий. Дуже злий. Дуже-дуже... В енному ступені!
Чому? Навіщо? Хіба не краще бути добрим?
А яким, на Вашу думку, треба бути в бою?!
Слово - це зброя? Напевне. То значить, написання сатиричних творів - це сутичка? А об'єкт висміювання - виходить, ворог?
Ну то хіба ж можна бути добрим до ворога!
До поваленого, переможеного ворога, втім, - так, можна. А як чинити, приміром, із тим, котрий залишається на вершині багатства та влади і продовжує коїти всілякі неподобства на шкоду твоїй Вітчизні, твоєму народові й тим самим особисто тобі?
Це війна, Читачу. І щоразу, сідаючи писати фейлетон або памфлет, Некрот іде в атаку. На одну й ту саму висотку, де засів ворог. Щоб подолати його. Не закликаючи в жодному разі до повалення демократичної влади й/або до насильства. Ніякою мірою не будучи прибічником збройних повстань чи "мирних революцій". Подолати своїм словом, своєю нещадною насмішкою і вбивчим сарказмом. Тому що з ворогом інакше не можна - якщо ворог не здається...
Так що я, виявляється, злий Некрот.
Розібрався із самим собою - й одержав.
Сховати б тепер голову в пісок від страху, та пізно... :))
Ну, то здрастуй же, мій дорогий, мій єдиний Імідже!
Я люблю тебе.
За те, що такий.
За те, що я злий.
За те, що ти мій
І рима на "ІЙ!" | 
